квінтесенція

-ї, ж.

1) У давньоримській філософії – п'ятий елемент (ефір), що його протиставляли чотирьом земним елементам (воді, вогню, землі, повітрю) як основний елемент небесних тіл. За середньовіччя – найтонший елемент, що ніби становив сутність речей.

2) Згущений або найчистіший екстракт якоїсь речовини.

3) перен. Основа, сутність чого-небудь; найсуттєвіше, найголовніше.